О, святитель великий Іоанн Златоуст! Ти багато і різні обдарування від Господа прийняв, і як благий і вірний раб, всі дані тобі таланти у багато разів примножив (Мф.25: 20-21): тому ти дійсно був Вселенським учителем, тому що кожен вік і кожне звання від тебе вчиться. Тому підліткам ти є образом слухняності, юнакам – світилом цнотливості, чоловікам – в працьовитості наставником, старим – незлобія вчителем, ченцям – утримання правилом, що моляться – надихаючим вождем від Бога, які шукають мудрість – просвітителем розуму, добре говорять ораторам – джерелом живого слова, який не можна вичерпати, благодійникам – зіркою милосердя, начальникам – чином мудрого правління, ревнителям правди – відваги натхненником, гнаним через правду-терпіння наставником: ти для всіх був всім, та всіма можливими способами деяких врятуєш. Вище ж всього цього ти придбав любов, яка є союз досконалості, і тієї, немов божественною силою, все обдарування в душі твоїй в одне з'єднав, і тугіше любов розділена примиряє, в тлумаченні апостольських слів проповідував всім вірним. Ми ж грішні, по одному кожен своє обдарування маємо, але об'єднання наших душ в союзі миру не маємо, а буваємо марнославними, один одного дратуючи, один одному заздрячи: тому наші обдарування розділені не в мир і порятунок, але у ворожнечу і осуд нам перетворилися. Тому до тебе, святитель Божий, припадаємо, раби Божі (імена), що потрапили в бурю чвар, і в серцевому каяття в своїх гріхах просимо: твоїми молитвами віджени від наших сердець всю гордість і заздрість, які нас розділяють, та безперешкодно досягнемо єднання в багатьох частинах одного церковного тіла, та за твоїми словами молитовно полюбимо один одного, щоб в однодумності сповідати Отця і Сина і Святого Духа, Трійцю Єдиносущну і нероздільну, нині і завжди і на віки віків. Амінь.
|