Від поганих уст, від мерзенного серця, від нечистої мови, від душі оскверненої прийми моління, Христе мій, і не відкинувши ні слів моїх, ні вдачі, ні безсоромності, дай мені вільно говорити те, що я хочу, Христе мій, але краще і навчи мене, що мені повинно робити і говорити. Згрішив я більш блудниці, яка дізнавшись, де ти перебуваєш, купивши миру, наважилася прийти помазати ноги твої, Христа мого, Владики і Бога мого. Як її Ти не відкинув, що прийшла від чистого серця, не погнушайся і мною, Слово! Дозволь же мені і тримати і цілувати твої ноги, і потоком сліз, як дорогоцінним світом зухвало їх помазати. Омий мене сльозами моїми, очисти мене ними, Слово! Відпусти і гріхи мої і прощення мені подай. Ти знаєш безліч вад, знаєш і рани мої, і виразки мої бачиш, але і віру мою знаєш, і старанність бачиш, і стогони чуєш. Чи не приховані від Тебе, Боже мій, Творець мій, Викупитель мій, ні крапля сліз, ні краплі частина якась. Чи не довершене мною помітили очі Твої, а в книзі Твоїй знаходиться і ще не зроблене записаним у тебе. Подивися на Смирення моє, подивися, яке моє страждання, і гріхи всі відпусти мені, Боже Всесвіту, щоб з чистим серцем, трепетною думкою і душею скрушеної причастився Я Твоїх пречистих і всесвятих таїнств, якими пожвавлюється і обожнюється всякий, куштує тебе і п'є з щирим серцем. Адже сказав Ти, мій владика:"Всякий куштує Мою Плоть, як і п'є Мою кров, той в Мені перебуває, А я перебуваю в ньому". У всьому істинно слово Владики і Бога мого: адже причащаючись божественних і збагачують дарів, я дійсно не один, але з Тобою, Христе мій, світлом, яскравим як три сонця, що просвіщає світ. Тому, щоб мені не залишитися одному, без тебе, життя подавця, дихання мого, життя мого, радості моєї, порятунку світу, — я прийшов до Тебе, як ти бачиш, зі сльозами і душею скрушеної, благаючи про те, щоб отримати мені позбавлення від моїх гріхів і твоїх життя подають і непорочних таїнств причаститися не в осуд; щоб ти перебував, як сказав, зі мною, тричі нещасним; щоб спокусник, знайшовши мене позбавленим Твоєї благодаті, не викрав мене підступно і, обдуривши, не відвів від збагачують твоїх слів. Тому я до стоп твоїм припадаю і гаряче кличу до Тебе: як ти прийняв блудного сина і прийшла до Тебе блудницю, так прийми, милостивий, і мене, блудного і поганого, з скрушенной душею нині до Тебе приходить. Знаю, Спаситель, що ніхто інший не згрішив перед Тобою як я, і не зробив справ, які я зробив. Але я також знаю те, що ні тяжкість гріхів, ні гріхів безліч, не перевершує Бога мого багато довготерпіння і людинолюбство найбільше, але з милостивим співчуттям ти і очищаєш, і просвіщаєш гаряче каються, і до світла долучаєш, щедро роблячи їх причасниками Божества Твого; і-що дивно і Ангелам, і людським думкам, — розмовляєш з ними багаторазово, як з істинними твоїми друзями. Це дає мені сміливість, це окрилює мене, Христе мій! І, сміливо сподіваючись на твої багаті до нас благодіяння, радіючи і разом тремтячи, я, трава, причащаюся вогню, і буваю — дивне диво — нез'ясовно зрошуємо, як в давнину кущ терновий, що горів, не згораючи. Отже, вдячною думкою і вдячним серцем, усіма вдячними почуттями моїми, душі і тіла мого, поклоняюся, і величаю, і славословлю Тебе, Бога мого, як благословенного і нині, і навіки.
|