Недостойний я, Владико Господи, щоб ти увійшов під кров душі моєї. Але, оскільки ти, як чоловіколюбець, хочеш жити в мені, я сміливо приступаю. Ти наказуєш, і я відчину ворота, які ти один створив, і ти входиш з властивим тобі людинолюбством, входиш і просвіщаєш затьмарений мій розум. Вірую, що ти це зробиш. Адже ти ні від блудниці, зі сльозами до Тебе прийшла, не ухилився; ні митаря не відкинув покаявся; ні розбійника, який визнав в тобі Царя, не прогнав; ні гонителя покаявся не залишив тим, чим він був. Але всім, з покаянням до Тебе прийшли, дав Ти місце в сонмі друзів Твоїх, єдиний Благословенний завжди, нині і на віки нескінченні. Амінь.
|