[Зач. 47.] Мужі брати й батьки Послухайте ось тепер виправдання перед вами.
Почувши ж, що він заговорив з ними на єврейською мовою, то тиша ще більша настала. Він сказав:
Я юдеянин, що народився в Тарсі Киликийском, а вихований у цім місті, у ніг Гамаліїла докладно навчений в батьківському законі, заздрісний за Бога, як і всі ви сьогодні.
Я навіть до смерти цю путь послідовників цього вчення, і в'язав в темницю і чоловіків і жінок,
як засвідчить про мене первосвященик та вся старшина від яких був узяв навіть листи на братів, і в Дамаску, я йшов, щоб тамтешніх зв'язати й привести до Єрусалиму на кару.
Коли ж я був у дорозі й наближався до Дамаску, близько полудня раптом осяяло мене велике світло з неба.
Я впав на землю і почув голос, що говорив мені: Савле, Савле що ти Мене переслідуєш?
Я запитав: Хто Ти, Господи? Він сказав мені: Я Ісус Назарянин, що Його переслідуєш ти.
Ті, що зо мною світло бачили, і прийшли в страх; але голосу, що мені говорив не чули.
Тоді я сказав: Господи! що мені робити? Господь же сказав мені: встань і йди в Дамаск, і там тобі скажуть про все, що тобі призначено робити.
А від ясности світла того невидющим І присутні зо мною за руку мене повели в Дамаск.
Хтось Ананія, чоловік побожний, схвалюваний усі юдеї в Дамаску,
прийшов до мене і, підійшовши, сказав мені: Савле брате, прозри. І я хвилі тієї побачив його.
Він же сказав мені: Бог отців наших вибрав тебе, щоб ти волю Його, щоб бачив ти Праведника, і почув голос із уст Його,
Бо будеш ти свідком Йому перед усіма людьми про те, що ти бачив і чув.
Отже, що гаєшся? Встань, хрестися і обмий гріхи свої, прикликавши Ймення.
Коли ж я повернувся в Єрусалим, і молився у храмі, прийшов я до нестями,
і побачив Його, і Він сказав мені: Поспіши, і піди хутчій з Єрусалиму, бо не приймуть свідоцтва твого про Мене.
Я сказав: Господи! їм відомо, що я вірував у Тебе в темниці та бив по синагогах,
А коли лилась кров Твого свідка Степана, я там стояв, схвалював вбивство його і стеріг одягу убийцїв його.
І Він сказав мені: йди; Я пошлю тебе далеко до поган.
До цього слова слухали його; Аж ось піднесли вони голос свій, гукаючи: Геть такого з землі! бо йому не повинно жити.
Тим часом як вони кричали, і кидали порох у повітря,
то звелів тисяцький у фортецю його, наказавши бичувати його, щоб дізнатися, з якої причини так кричали проти нього.
І як його розтягли ременями, Павло сказав сотникові, що стояв: Хіба бичувати дозволено вам громадянина римського та ще й без суду?
Почувши це, сотник підійшов і доніс тисяцького, говорячи: Що ти хочеш робити? ця людина - римлянин.
Приступив тоді тисяцький, підійшовши до нього, сказав: скажи мені, чи ти римлянин? Він сказав: так.
Тисяцький: За великі гроші громадянство оце я набув. Павло ж сказав: а я і народився в ньому.
І відступили негайно від нього оті, що хотіли допитувати його. А тисяцький, довідавшись, що він римлянин, злякався, що зв'язав його.
На другий день, бажаючи достовірно дізнатися, в чому звинувачують його юдеї, звільнив його від пут і звелів, щоб зібралися первосвященики та ввесь синедріон і, вивівши Павла, поставив його перед ними.