[Зач. 39.] Був же хворий один, Лазар у Віфанії, із села Марії й сестри її Марти.
А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром і обтерла ноги Його волоссям своїм Йому.
Тоді сестри послали до Нього: ось, кого Ти любиш, нездужає.
Ісус, почувши те, сказав: ця хвороба не до смерті, а на Божу славу, щоб через неї прославився Син Божий.
Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.
Коли ж почув, що він хворий, то пробув два дні на тому місці, де знаходився.
Після цього сказав учням: Ходімо знову в Юдею.
Учні сказали Йому: Учителю! допіру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди підеш?
Ісус відповів: Хіба дня не дванадцять годин? хто ходить за дня, не спіткнеться, бо бачить світло світу цього;
а хто ходить нічної пори, той спіткнеться, бо немає в нім світла.
Сказавши це, тому говорить до них: Друг наш Лазар заснув, але Я йду розбудити його.
А учні сказали Йому: Господи! Як заснув, то одужає.
Ісус говорив про смерть його, а вони думали, що Він говорить про сонний спочинок.
Тоді Ісус сказав їм: Умер Лазар;
І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви Та ходімо до нього.
Сказав же Хома, називаний Близнюк, сказав до своїх учнів: Ходімо й ми помремо з ним.
Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гробі.
А Віфанія поблизу Єрусалиму була, яких стадій з п'ятнадцять
І багато з юдеїв прийшли до Марти і Марії втішати їх в печалі про брата їх.
Тоді Марта, почувши, що надходить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа.
І Марта сказала Ісусові: Господи! якби Ти був тут, не вмер би брат мій.
Але і тепер знаю, що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог.
Ісус каже до неї: Воскресне брат твій.
Марфа сказала Йому: Знаю, що в воскресення останнього дня.
Ісус сказав їй: Я воскресення й життя; Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити.
І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре. Чи віриш, як оце?
Вона каже Йому: Так, Господи! я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на світ.
Сказавши це, пішла й покликала нишком Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут і кличе тебе.
Вона, як зачула, квапливо встала й до Нього пішла.
А Ісус не ввійшов до села, а був на тому місці, де зустріла Його Марфа.
Іудеї, які були з нею в домі і втішали її, бачачи, що Марія квапливо встала й побігла, подалися за нею, гадаючи, що до гробу пішла вона - плакати там.
Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Його і сказала Йому: Господи! якби Ти був тут, не вмер би брат мій.
Ісус, коли побачив, що плаче вона і що з нею прийшли плачуть юдеї, Сам засмутився духом і обурився
і сказав: Де його ви поклали? Кажуть Йому: Господи! Прийди та побач.
І закапали сльози Ісусові.
А юдеї казали: Дивись, як кохав Він його.
А деякі з них сказали: не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?
Ісус же розжалобивсь знову в Собі, і до гробу прийшов. Була ж то печера, і камінь лежав на ній.
Ісус каже: відніміть камінь. Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: , чути, бо чотири дні, як він у гробі.
Ісус каже до неї: Чи не казав я тобі, що, коли будеш вірувати, побачиш славу Божу?
І зняли камінь від печери, де лежав померлий. Ісус же звів очі до неба й промовив: Отче! дякую Тобі, що Ти почув Мене.
Та Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але сказав це для народу, що довкола стоїть, щоб повірили, що Ти послав Мене.
Сказавши це, Він скричав гучним голосом: Лазарю! Іди геть.
І вийшов померлий, оповитий по руках і ногах поховальними завісами, а обличчя у нього було перев'язане хусткою. Ісус каже до них: Розв'яжіть його, нехай іде.
І багато з юдеїв, що посходилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, увірували в Нього.
А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм, що зробив Ісус.
[Зач. 40.] Тоді первосвященики та фарисеї скликали раду й казали: Що маємо робити? Цей Чоловік пребагато чуд чинить.
Якщо залишимо Його так, то всі увірують в Нього, і прийдуть римляни і оволодіють і місцем нашим і народом.
Один же з них, Каяфа, бувши архиєреєм, сказав їм: ви нічого не знаєте,
і не будете думати, що краще нам, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь народ мав загинути.
А того не сказав сам від себе, але, будучи на той рік первосвящеником, пророкував, що Ісус за народ мав умерти,
і не тільки за народ, але щоб і розсіяних Божих дітей.
З того дня вони змовилися, щоб убити Його.
Тому не ходив більш Ісус явно між юдеями, а пішов звідти в країну поблизу пустелі, в місто, що зветься Єфрем, і тут залишався з учнями Своїми.
Наближалася ж Пасха юдейська, і багато хто з усієї країни прийшли в Єрусалим перед Пасхою, щоб очиститися.
І шукали Ісуса вони, стоячи в храмі, говорили один одному: як ви думаєте? Хіба Він не прийде на свято?
А первосвященики та фарисеї наказа дали: як дізнається хто, де Він перебуватиме, нехай донесе, щоб схопити Його.