12:20
Одкровення Іоанна Богослова, 14

І глянув я, і ось, Агнець стоїть на Сіонській горі, а з Ним сто сорок чотири тисячі, у яких ім'я Отця Його написано на чолах.
І почув я голос із неба, немов шум великої води, і немов гук міцного грому І почув я голос гуслярів, що грали на гуслах своїх.
Вони співали, як пісню нову перед престолом і перед чотирьома тваринами й старцями і ніхто не міг навчитися пісні, окрім цих ста сорока чотирьох тисяч, викуплених від землі.
Це ті, хто не осквернився з дружинами, бо чисті вони це ті, які слідують за Агнцем, куди Він іде. Вони викуплені від людей, як первістки Богові й Агнцеві,
і в їхніх устах; вони непорочні перед престолом Божим.
І побачив я іншого Ангола, що летів серед неба, і мав благовістити вічну Євангелію мешканцям землі, і кожному людові, і племені, і язику, і народові
І він говорив гучним голосом: Побійтеся Бога та славу віддайте Йому, бо настала година суду Його, і вклоніться Тому, Хто створив небо і землю, і море, і джерела вод.
І інший Ангол летів слідом і казав: Упав, упав Вавилон, город великий, бо лютим вином розпусти своєї він напоїв всі народи.
І третій Ангол летів услід за ним, гучним голосом: Коли хто вклоняється звірині та образу її, і приймає знамено на чолі своїм чи на руці своїй,
то той питиме з вина Божого гніву, вина незмішаного в чаші гніву Його, і буде мучений в огні й сірці перед Анголами святими та перед Агнцем
А дим їхніх мук підійматиметься вічні віки; і не мають спокою ні вдень, ні вночі вклоняється звірині та образу її, і приймає знамено ймення його.
Тут терпіння святих, що додержують заповіді Божі та Ісусову віру в Ісуса.
І почув я голос із неба, що до мене казав: Напиши: Блаженні ті мертві, вмирає в Господі! Так, каже Дух, вони від праць своїх заспокояться, бо їхні діла йдуть слідом за ними.
І глянув я, і ото біла хмара, а на хмарі сидить подібний до Людського Сина на своїй голові золотого вінця, а в руці його гострий серп.
І інший Ангол вийшов із храму, і гучним голосом до сидячого на хмарі: Пошли серпа свого й жни, бо настала година пожати, бо жниво землі дозріла.
І той, хто на хмарі серп свій на землю, і земля була пожата.
І інший Ангол вийшов із храму, що на небі, і він мав гострого серпа.
І інший Ангол, що мав владу над вогнем, вийшов від жертовника І він гучним голосом кликнув до того, що мав гострого серпа, говорячи: Пошли свого гострого серпа і нехай буде обрізаний грона винограду на землі, тому що її вже доспіли.
І Ангол кинув додолу серпа свого на землю, і обрізав виноград на землі, і кинув в велике чавило Божого гніву.
І потовчене було чавило за містом, і потекла кров із чавила аж до кінських, на тисячу шістсот стадій.

Категория: Книга пророча | Просмотров: 179 | Добавил: Vadim | Теги: Одкровення Іоанна Богослова, 14 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
avatar