А Савл, іще дихаючи погрозами та вбивством на учнів Господніх, приступивши до первосвященика
і випросив у нього листи в Дамаск до синагог, щоб, коли знайде яких вченню, і чоловіків і жінок, то зв'язати й привести до Єрусалиму.
А коли він ішов й наближався до Дамаску, то ось нагло осяяло світло з неба.
Він впав на землю і почув голос, що говорив до нього: Савле, Савле що ти Мене переслідуєш?
Він запитав: Хто Ти, Господи? Господь же сказав: Я Ісус, що Його переслідуєш ти. Важко тобі йти проти рожна.
Він, тремтячи і жаху сказав: Господи! що хочеш, щоб робив? і Господь сказав йому: Устань, зійди до міста; і сказано буде тобі, що маєш робити.
Люди, що йшли з ним, стояли в заціпенінні, чуючи голос, та нікого не бачили.
Савл підвівся з землі, і хоч очі розплющені нікого не бачив. І повели його за руки, і привели в Дамаск.
І три дні він не бачив, і не їв, і не пив.
У Дамаску був один учень, на ім'я Ананія; І Господь у видінні сказав до нього: Ананію! Він сказав: я, Господи.
Господь же сказав йому: Устань, іди на вулицю, що Простою зветься, і у Юдиній будинку Тарсу, на ім'я Савла; він тепер молиться,
і бачив у видінні чоловіка, на ім'я Ананія, що до нього і поклав на нього руку, щоб він прозрів.
Відповів же Ананій:! я чув від багатьох про цього чоловіка, скільки зла заподіяв сьвятим твоїм у Єрусалимі;
і тут має владу від первосвящеників, щоб в'язати усіх, хто кличе Ім'я Твоє.
І промовив до нього: Іди, бо він для Мене посудина вибрана, щоб носити Ім'я Моє перед народами і царями, і синами Ізраїля.
І Я покажу йому, скільки має він витерпіти за Ім'я Моє.
І Ананій пішов, і прийшов до і, поклавши на нього руки, сказав: Савле брате, Господь Ісус, що з'явився тобі на дорозі, якою ти йшов, послав мене, щоб ти прозрів і наповнився Духа Святого.
І зараз ніби луска відпала з очей йому, і зараз видющий він став і, вставши, хрестився,
і, прийнявши поживу, на силах зміцнів. [Зач. 22.] І був Савл кілька днів з учнями в Дамаску.
І зараз став проповідувати в синагогах про Ісуса, що Він є Син Божий.
І всі, хто почув, дивувались і казали: Хіба це не той самий, який переслідував в Єрусалимі визнавців оцього Ім'я та й сюди не на те прийшов, щоб отих пов'язати й привести до первосвящеників.
А Савл іще більше зміцнявся, і непокоїв юдеїв, що в Дамаску, доводячи, що се Христос.
Коли ж минуло досить часу, юдеї змовилися його вбити.
Але Савлові стала відома їхня змова. А вони день і ніч чатували в воротях, щоб убити його.
Учні ж вночі, взявши його, спустили по стіні в кошику.
Савл прибув до Єрусалиму, то силкувався пристати до учнів; та його всі лякалися, не вірячи, що він учень.
Варнава тоді взяв його, привів до апостолів і розповів їм, як дорогою той бачив Господа, і що говорив йому Господь, і як він в Дамаску сміливо проповідував в ім'я Ісуса.
І він із ними входив і виходив до Єрусалиму, і сміливо проповідував в ім'я Господа Ісуса.
Він також розмовляв й сперечався з огреченими, а вони намагалися вбити його.
Браття, дізнавшись про це, відправили його в Кесарію і перепровадили в Тарс.
А Церква по всій Юдеї, Галилеї і Самарії мала мир, будуючись і ходячи в страсі Господньому, і, а потіхою Духа Святого.
[Зач. 23.] сталося, як Петро всіх обходив, то прибув і до святих, що мешкали в Лідді.
Там знайшов він одного, на ймення Еней, який вісім років, він лежав у ліжку в розслабленні.
Петро сказав йому: Енею зцілює тебе Ісус Христос; встань з постели собі. І той зараз устав.
І бачили його всі, хто мешкав у Лідді й Сароні, які і звернулися до Господа.
У Йоппиї одна учениця, на ймення Тавифа, що означає: «сарна»; вона була добрих вчинків та милостині, що чинила.
І трапилося тими днями, що вона занедужала й умерла. Її вмили і поклали в світлиці.
А як Лідді була недалеко Йоппії, то учні, почувши, що Петро знаходиться там, послали до нього двох мужів, що благали: Не гайся прийти до них.
Петро, ​​вставши, пішов з ними; і коли він прибув, то ввели його в горницю, і всі вдови, плачучи та показуючи йому сукні й плащі, які робила Серна, живучи з ними.
Петро ж із кімнати всіх випровадив, і, ставши навколішки, помолився, і, звернувшись до тіла, промовив: Тавифа! встань. І вона відкрила очі свої і, побачивши Петра, сіла.
Він подав їй руку, підняв її, і закликав святих і вдовиць, поставив її перед ними живою.
А це стало відоме по цілій Йоппії, і багато хто увірував в Господа.
І він багато днів пробув у Йоппії у деякої Симона.