А Савл убийство його. У ті дні І утиск великий постав проти єрусалимської Церкви, і все, крім апостолів, розпорошилися по краях юдейських та Самарії.
І поховали Степана мужі побожні, і плакали ревно за ним.
А Савл нищив Церкву, вдирався в доми, витягав чоловіків і жінок та давав до в'язниці.
Ходили тоді і звіщали слово.
[Зач. 18.] Ось Пилип прийшов до самарійського і проповідував їм Христа.
Люди вважали на те, що Пилип говорив, і згідно слухали й бачили чуда, які він творив чудеса.
Бо нечисті духи з багатьох, одержимих ними, виходили з криком, і багато розслаблених та кривих уздоровилися.
І була радість велика в тім місті.
Один же чоловік, на ім'я Симон, і чарував та дивував народ самарійський, видаючи себе за кого-то великого.
Його слухали всі, від малого до великого, кажучи: Сей єсть велика сила Божа.
Його ж слухалися, бо, що він їх довший час дивував ворожбитством.
Але, коли йняли віри Пилипові, що благовістив про Боже Царство й Ім'я Ісуса Христа, то хрестились і чоловіки і жінки.
Увірував навіть сам Симон, і, охрестившись, пробував у Филипа; і, бачивши чуда й знамена великі, він дуже дивувався.
Що знаходилися в Єрусалимі апостоли, почувши, що Боже Слово прийняла Самарія, то послали до них Петра та Івана,
які, як прийшли, помолились за них, щоб вони прийняли Духа Святого.
Бо Він не сходив ще ні на одного з них, а були вони тільки охрищені в ім'я Господа Ісуса.
Тоді поклали руки на них, і вони прийняли Духа Святого.
[Зач. 19.] Як побачив же Симон, що через накладання апостольських рук Святий Дух подається, то приніс він їм гроші,
і сказав: Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого покладу свої руки, одержав би Духа Святого.
Але Петро сказав йому: срібло твоє Нехай згине з тобою, бо ти думав набути дар Божий за гроші.
Ні тобі в цьому частки ні уділу, бо серце твоє перед Богом.
Тож покайся за це лихе діло своє, і проси Господа, може бути, прощений буде тобі замір серця твого!
бо бачу тебе у жовчі гіркій та в путах неправди.
Симон же сказав: Помоліться за мене до Господа, щоб мене не спіткало нічого з того, про що ви говорили.
Вони ж, засвідчивши, і Слово Господнє, повернулись до Єрусалиму, і в багатьох самарійських оселях звіщали Євангелію.
[Зач. 20.] А Філіпу Ангел Господній сказав: Устань та на південь іди, на дорогу, що від Єрусалиму до Гази спускається, порожня вона.
Він встав і пішов. І ось, чоловік-Мелех, скопець, вельможа Кандак, цариці етіопської, її скарбами, що до Єрусалиму прибув поклонитись,
повертався і, сидячи на колісниці своїй, читав пророка Ісаю.
А Дух до Пилипа промовив: Підійди і пристань до цього повозу.
Пилип же підбіг і почув, що той читає пророка Ісаю, та й спитав: Чи розумієш, що читаєш?
Він сказав: Як же можу, коли ніхто не наведе мене? І просив Филипа зійти і сісти з ним.
А слово Писання, що його він читав, було це: Як ягня був проваджений Він на заколення, і як ягня супроти хто стриже його мовчить, так і Він не відкрив Своїх уст.
У приниженні суд Йому. Але рід Його хто розповість? бо із землі забирається життя Його.
Євнух же каже до Филипа: прошу тебе, це про кого говорить пророк? про себе чи, або про кого іншого?
А Пилип відкрив уста свої і, почавши від цього Писання, благовістив про Ісуса.
Тим часом, як шляхом вони приїхали до води; І озвався скопець: Ось вода Що мені заважає хреститися?
А Пилип відказав: Якщо віруєш із повного серця, можна. Він сказав: Я вірую, що Ісус Христос є Син Божий.
І наказав зупинити колісницю, і зійшли обидва в воду, Филип і євнух; і хрестив його.
Коли ж вони вийшли з води, Дух Святий зійшов на євнуха, а Пилипа забрав Ангел Господній, і скопець уже більше не бачив його, і продовжував шлях, радіючи.
[Зач. 21.] А Пилип опинився в Азоті і, переходячи, звіщав Євангелію всім містам, аж поки прийшов у Кесарію.