[Зач. 13.] А один чоловік, на ім'я Ананія, з своєю дружиною Сапфірою, продавши маєток,
присвоїв частину з заплати, з відома дружини своєї, а якусь там частину приніс і поклав до ніг апостолів.
Але Петро сказав: Ананію! Для чого ти допустив сатані вкласти в серце твоє думку збрехати Духу Святому неправду сказав та присвоїв із заплати за землю?
Що ти мав, не твоє все було, а продане не в твоїй владі було? Для чого ти поклав це в твоєму серці? Ти сказав неправду не людям, а Богові.
Почувши ці слова, Ананія впав та й умер І обгорнув жах великий усіх, що це чули.
Юнаки ж приготували його до поховання і, винісши, поховали.
Години через три прийшла й дружина його, не знаючи про те, що трапилося.
Промовив до неї Петро: Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали? Вона сказала: Так, за стільки.
Але Петро сказав їй: Чому це ви змовилися спокушувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що поховали чоловіка твого; і тебе винесуть.
Раптом вона впала біля ніг його та й умерла. І юнаки, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали.
І великий страх великий всю Церкву та всіх, що чули це.
[Зач. 14.] А руками апостолів стались в народі багато ознаки та чуда, І були однодушно всі в притворі Соломоновому.
А з сторонніх ніхто не смів пристати до них, але люд прославляв їх.
Тих, хто вірує в Господа, безліч чоловіків і жінок,
так що хворих стали виносити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб хоча тінь проходить Петра осінила кого з них.
І безліч люду збиралась до Єрусалиму з довколишніх міст, несли недужих та хворих від нечистих духів, які і зцілювалися все.
А первосвященик і з ним, хто належав до саддукейської єресі, то наповнились заздрощів,
і наклали руки на апостолів, і посадили їх у громадську темницю.
Але Ангел Господній вночі відчинив двері в'язниці і, вивівши їх, сказав:
йдіть і, ставши в храмі, говоріть до народу всі слова цього життя.
[Зач. 15.] Вони, вислухавши, в храм рано ввійшли і навчали. Тим часом первосвященик і ті, з ним, прийшовши, скликали синедріон і всіх старших з Ізраїлевих синів та послали до в'язниці привести Апостолів.
Але служба, прийшовши, не знайшли їх у в'язниці, а вернувшись, донесли,
кажучи: Що темницю знайшли з великою пильністю замкнену і сторожу, що при дверях стояла; а коли відчинили, не знайшли в ній нікого.
Коли почули ці слова первосвященик, начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зрозуміти, що б це значило.
Та прийшовши один, сповістив їх, говорячи: Ось ті мужі, що ви їх до в'язниці, стоять в храмі і навчають народ.
Тоді старший сторожі зо службою, та й привів їх без насильства, бо боялись народу, щоб їх не побили камінням.
Привівши ж їх, поставили перед синедріоном і запитав їх первосвященик, говорячи:
Чи не заказом вам міцно навчати в імя се? і ось, ви своєю наукою переповнили Єрусалим і хочете навести на нас кров Чоловіка Того.
Петро ж і апостоли сказали: Бога повинно слухатися більш, як людей!.
Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якого ви вбили, повісивши на дереві.
Його Бог підвищив Своєю правицею на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів.
Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухняний Йому.
Почувши це, вони гнівом і задумували повбивати.
І встав у синедріоні один фарисей, ім'ям Гамалиїл, учитель Закону, поважаний від усього народу, наказав вивести Апостолів на короткий час,
І промовив до них: Мужі ізраїльські! Поміркуйте собі про людей цих, що вам з ними робити.
Бо перед цим з'явився Февда, видаючи себе за кого-то великого, і до нього пристало з чотириста люда але він був убитий, і всі, хто слухав його, розпорошились та обернулись.
Після нього під час перепису, Галілеянин Юда і потягнув за собою народу; але він загинув, і всі, хто слухав його, розсипались.
І тепер кажу вам, відчепіться від людей сих і залиште їх; Бо коли і це справа - від чоловіків, то воно зруйнується,
а якщо від Бога, то ви не можете зруйнувати його; стережіться, щоб випадком не стати і вам богоборцями.
І послухались ради його і, покликавши знов апостолів, били їх і, заборонивши їм говорити про ім'я Ісуса, відпустили їх.
А вони поверталися з синедріону, радіючи, що за ім'я Господа Ісуса удостоїлися прийняти зневагу.
І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Євангелію Ісуса Христа.