А коли прибув Фест до свого намісництва, трьох днях відійшов із Кесарії до Єрусалиму.
Тоді первосвященик і шляхетні з юдеїв з'явилися до нього зі скаргою на Павла і переконували його,
просячи, щоб він зробив милість, викликав його до Єрусалиму і чатував смерть заподіяти йому по дорозі.
А Фест відповів, що Павла стережуть у Кесарії і що він сам незабаром туди подається.
Отже, сказав він, хто спроможен із вас, нехай ті вирушають разом зо мною, і коли є неправда яка в чоловікові, нехай звинувачують його.
І, пробувши в них не більше як вісім чи десять, він повернувся до Кесарії, і на інший день, сівши на суддівське місце, звелів привести Павла.
Коли він з'явився, стали колом що поприходили з Єрусалиму Іудеї, приносячи на Павла багато і тяжкі звинувачення, яких не могли довести.
Він же Павло боронився: Я не провинився ніякого злочину ні проти Закону юдейського, ані проти храму, ані супроти кесаря.
Фест, що бажав догодити юдеям, промовив Павлові: Хочеш іти в Єрусалим, і там суд прийняти від мене про це?
Павло сказав: я стою перед судом кесаревим, де належить мені суд прийняти. Юдеїв я нічим не образив, як і ти добре знаєш.
Бо, якщо я неправий і зробив що-небудь, гідне смерті, то не відмовляюся вмерти; а якщо нічого того, у чім вони винуватять мене, то ніхто не може видати мене їм. Вимагаю суду кесаревого.
Тоді Фест, поговоривши з радою, відповідь дав: Ти кесаря, до кесаря ​​підеш.
Через кілька днів цар Агріппа й Верніка приїхали до Кесарії, щоб Феста вітати.
[Зач. 48.] І як вони провели там багато днів, то Фест виклав справу Павлову цареві й промовив: Є один чоловік від Фелікса кайданах,
на якого, як в Єрусалимі я був, первосвященики й старші юдейські принесли, домагаючись його осуду.
Я відповідав їм, що римляни не мають звичаю видавати якого-небудь людини на смерть, перш ніж не матиме обвинувачів в наявності і отримає свободу захищатися проти звинувачення.
Коли ж вони прийшли сюди, то, без всякого зволікання, на інший же день сіл я на суддівське місце і звелів привести цього мужа.
Обступивши його, проте не вказали вини ані жадної з тих, яких я сподівався
але вони мали якісь суперечки про власне своє марновірство, і про якогось Ісуса померлого, про Якого Павло твердив, що Він живий.
Непевний у вирішенні цього питання, я сказав: чи хоче він йти до Єрусалиму, і там суд в цьому?
Але що Павло заявив, щоб залишений був на розсуд, я звелів сторожити доти, як пошлю його до кесаря.
Агріппа промовив до Феста: Хотів би і я цього мужа послухати. Завтра ж, сказав той почуєш його.
На другий день, коли Агріппа і Верніка прийшли з превеликою пишнотою увійшли в судову палату з тисяцькими та знатнейшими громадянами, як Фест наказав Павло був приведений.
І сказав до них Фест: о царю і всі присутні з нами мужі! ви бачите того, що за нього ввесь люд юдейський мені докучав в Єрусалимі та тут, кричачи, що йому не повинно більш жити.
Але я знайшов, що він не зробив нічого, що на смерть заслуговувало і як він сам зажадав суду у Серпня, розсудив я послати його до нього.
Я не маю я певного про нього писати до пана Тому я припровадив його перед вас, а найбільш перед тебе, о царю, щоб після, мав що писати.
Бо, на мою думку, нерозсудливо ув'язненого посилати, і не означити обвинувачень на нього.