І вп'явся очима Павло на той синедріон і промовив: Мужі брати, я всією доброю совістю жив перед Богом до цього дня.
А первосвященик Ананія стояли перед ним наказав бити його по устах.
Тоді промовив до нього Павло: Тебе битиме Бог, ти стіно побілена! ти сидиш, щоб судити по закону, і, всупереч закону, велиш бити мене.
А присутні сказали: То ти Божому первосвященикові поносиш?
Павло сказав: я не знав я, брати, що то первосвященик бо написано: начальницького в народі твоїм не будеш проклинати.
І Павло, що частина одна саддукеї, а друга фарисеї, покликнув у раді: Мужі брати! я фарисей, і син фарисея За надію на воскресення мертвих мене судять.
Коли ж він промовив, колотнеча постала поміж фарисеями і саддукеями, і розділилась.
Бо саддукеї кажуть, що немає воскресення, ані Ангола, ані духа, а фарисеї визнають і те й інше.
І галас великий зчинився і, вставши, книжники фарисейської сперечатися, кажучи: нічого поганого ми не знаходимо в чоловікові цьому якщо ж дух, чи Ангол, не противмося Богу.
Але коли колотнеча велика зчинилась, то тисяцький, боячись, щоб Павла не роздерли, звелів воякам увійти та забрати його з-поміж них і відвести в фортецю.
Наступної ночі став Господь перед ним і сказав: Будь бадьорий! бо, як ти свідчив про мене в Єрусалимі, так треба тобі свідчити і в Римі.
З настанням дня дехто з юдеїв зібрались, і склали нічого не їсти і не пити, доки не вбють Павла.
Було ж більш сорока закляття таке поклали.
Вони приступили до первосвящеників та старших і сказали: Ми клятву склали нічого не їсти, аж поки заб'ємо Павла.
Отож разом із синедріоном передайте тисяцькому, щоб він привів його до вас, як ніби ви хочете точніше розглянути справу про нього; А ми, перше ніж він наблизиться, готові забити його.
Почувши про цю змову, син сестри Павлової прийшов і ввійшов у фортецю, і Павла.
Павло ж зараз покликав одного з сотників, сказав: Цього юнака до тисяцького, бо він має йому щось сказати.
Той же взяв його, привів до тисяцького та сказав: Павло в'язень покликав мене, і просив запровадити до тебе цього юнака, який має щось сказати тобі.
І взяв тисяцький того за руку, і набік відвів і спитав: Що ти маєш звістити мені?
Він відповідав, що юдеї змовилися просити тебе, щоб ти взавтра до синедріону Павла синедріон, наче вони хочуть розпізнати про нього.
Але ти не слухай їх; бо чигає на більш сорока чоловіка, що клятву склали ні їсти, ні пити, аж доки його не заб'ють І тепер он готові, чекають твого приречення.
Тоді тисяцький відпустив юнака, наказавши йому не розповідати, що мені ти це виявив.
І, закликавши двох сотників, сказав: приготуйте мені воїнів піших двісті, кінних сімдесят і стрільців двісті, щоб з третьої години ночі йшли до Кесарії.
Приготуйте також ослів, щоб, посадивши Павла, і здоровим його проведіть до намісника Фелікса.
І листа такого змісту:
«Клавдій Лисий вседостойному Феліксу - радіти.
Цього мужа юдеї схопили були та хотіли забити я, прийшовши з воїнами, забрав його, дізнавшись, що він римлянин.
І хотів я довідатися, в чому звинувачували його, привів його до їхнього синедріону
і знайшов, що його винуватять у спірних думках, що стосуються закону їх, але що немає в ньому жодної провини, вартої смерти або ланцюгів.
А як до мене дійшло, що юдеї вчинили на цю людину, то я негайно послав його до тебе, наказавши і обвинувачам говорити на нього перед тобою. Будь здоров".
Отож вояки, як наказано їм, забрали Павла, повели вночі в Антипатриду.
А на другий день, надавши кінним йти з ним, у фортецю вони повернулись.
А ті прибули в Кесарію, і, листа передавши намісникові, поставили також Павла.
Намісник листа прочитав і спитав, із якого він краю і, дізнавшись, що з Кілікії, промовив:
Я тебе, як прийдуть і твої обвинувачі. І звелів стерегти його в Іродовому преторії.