[Зач. 3.] Коли ж почався день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі.
І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони.
І з'явилися їм язики поділені, немов би огненні, та по одному осів на кожному з них.
Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти.
В Єрусалимі жили юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом.
Щойно стався цей шум, зійшлося багато народу, і захвилювалися, коли почули, що кожний говорить до них їхньою власною мовою.
І всі дивувались і дивувалися, кажучи один до одного: ці, що говорять не галілеяни?
Як же ми чуємо кожний своєю рідною мовою, в якому народилися.
Парфяне, і мідяни, і з Еламу, і мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту й Азії,
Фрігії та Памфілії, Єгипту й околиць Лівії, що біля Киренеї, і захожі римляни, юдеї і прозеліти *, // * Навернені з язичників.
крітяни й араби, усі чуємо ми нашими мовами проголошують величні діла Божі?
І з дива, і безрадні були, і говорили один до одного: Що це означає?
А інші казали глузуючи, говорили: вони напилися солодкого вина.
[Зач. 4.] Петро ж, ставши з одинадцятьма, підняв свій голос і промовив до них: Мужі юдейські та мешканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відоме, і послухайте слів моїх!
Бо не п'яні, як ви думаєте, бо третя година дня;
але це пророк Йоіл передрік:
І буде в останні дні, говорить Господь: Я виллю від Духа Свого на кожне тіло, і будуть пророкувати сини ваші та ваші доньки і юнаки ваші будуть бачити видіння, а старим вашим сни будуть снитися.
І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів виллю Духа Свого, і будуть пророкувати.
І дам чуда на небі вгорі і знаки на землі долі, кров і огонь, і куряву диму.
Сонце на темряву, а місяць - на кров перед приходом Господнього дня, великого та славний.
І станеться, кожен, хто покличе Господнє Ім'я, той спасеться.
[Зач. 5.] Мужі ізраїльські! послухайте ви оцих слів: Ісуса Назарянина, Мужа, що Його Бог прославив вам силою, і чудами, які Бог через Нього вчинив серед вас, як і самі знаєте,
Цього Чоловіка, був виданий певною волею та передбаченням Божим, ви розп'яли та руками беззаконних, убили;
Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, вона бо тримати Його не могла.
Бо каже про Нього Давид: Мав я Господа завсіди перед очима, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався.
Тому серце моє спочиває мій; і тіло моє відпочине в надії,
Бо Ти не опустиш моєї душі до шеолу, не даси святому Твоєму побачити тління.
Ти дав мені пізнати шлях життя, Ти мене радістю перед лицем Твоїм.
Мужі брати! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і гріб його у нас до сього дня.
Будучи ж пророком і знаючи, що Бог з клятвою обіцяв йому від плоду його стегон спорудити Христа у плоті і посадити на престолі його,
У передбаченні він говорив про Христове воскресення, що не буде зоставлений в аду, ані тіло Його не бачила тління.
Цього Ісуса Бог воскресив, чого свідки всі ми.
Отож бо, був Він вознесений правицею Божою прийнявши від Отця обітницю Духа Святого, злив се, що ви бачите й чуєте.
Бо Давид не зійшов на небеса; але сам він говорить: Промовив Господь Господеві моєму: Сядь праворуч Мене,
доки не покладу ворогів твоїх підніжком ніг твоїх.
Отже твердо знай, увесь дім Ізраїлів, що Бог учинив Господом і Христом Цього Ісуса, Якого ви розп'яли.
Почувши це, вони розчулили серцем і сказали Петрові та іншим апостолам: Що ж нам робити, мужі-браття?
[Зач. 6.] Петро до них каже: Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів; і отримаєте дар Святого Духа.
Бо для вас ця обітниця, і для ваших дітей, і всіх, що далеко знаходяться, кого б тільки покликав Господь, Бог наш.
І іншими багатьома словами він засвідчував та вмовляв їх, говорячи: Рятуйтесь від цього лукавого роду.
Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися, і пристало до них того дня душ тисяч зо три тисячі.
І вони перебували в науці апостольській, та в ламанні хліба і в молитвах.
І був острах у кожній душі, бо і багато чудес і знамень чинили апостоли в Єрусалимі.
А всі віруючі були разом і мали все спільним.
І продавали маєтки та добра, і всім їх ділили, як кому.
І кожен день одностайно перебували в храмі і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній простоті,
вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу. І щоденно докладав спасаємось до Церкви.