[Зач. 42.] коли Аполлос перебував у Коринті, то Павло, перейшовши горішні країни, прибув до Ефесу, і деяких учнів знайшов,
й спитав їх: Чи ви Духа Святого одержали, як увірували? Вони ж сказали йому: Та ми навіть не чули, чи є Дух Святий.
Він запитав: Тож у що ви христились? Вони ж відказали: В Іванове хрещення.
Павло: Таж Іван христив хрищенням на покаяння, говорячи людям, щоб вірили в Того, Хто прийде по ньому, тобто в Ісуса Христа.
Почувши це, вони хрестилися в ім'я Господа Ісуса,
А коли Павло поклав на них руки, зійшов на них Дух Святий, і вони стали говорити іншими мовами і пророкувати.
Всіх їх було чоловіка з дванадцять.
А до синагоги ввійшовши, промовляв він відважно проповідував три місяці, розмовляючи і доводячи про царство Боже.
А коли опиралися дехто й не вірили, і дорогу Господню лихословили перед народом, то він, залишивши їх, відділив учнів, і щодня проповідував у школі одного Тирана.
Це ж два роки продовжувалось, так що всі жителі Азії, слухали слово про Господа Ісуса, як юдеї, так і греки.
Бог чуда чинив надзвичайні руками Павла,
так що на хворих навіть хустки й пояси з його тіла приносили, і хвороби їх кидали, і духи лукаві виходили з них.
Навіть деякі із мандрівних ворожбитів юдейських зачали над хто мав злих духів ім'я Господа Ісуса, кажучи: Заклинаємо вас Ісусом, Якого Павло проповідує.
Це робили якісь сім синів юдейського первосвященика Скеви.
Але злий дух сказав у відповідь: Ісуса знаю, і Павло мені відомий, а ви хто?
І кинувся на них чоловік, в якому був злий дух, і, здолавши їх, взяв над ними таку силу, що вони, голі і побиті, вибігли з того будинку.
І це стало відоме всім, що в Ефесі юдеїв і греків, і напав страх на всіх їх, і славилося Ім'я Господа Ісуса.
А багато з тих, що повірили приходили, сповідаючи і відкриваючи діла свої.
А що займалися чарами багато, зібравши книги свої, спалили перед усіма, і склали ціни їх, і вийшло на срібло п'ятдесят тисяч драхм.
З такою силою зростала і зміцнялося Божеє Слово!.
А як сповнилось це, Павло в Дусі, пройшовши Македонію і Ахаію, йти в Єрусалим, говорячи: Як побуду я там, то треба мені й Рим.
Тож він послав у Македонію двох із тих, що служили йому, Тимофія й Ераста, а сам залишився на якийсь час ув Азії.
У той час стався чималий заколот проти дороги Господньої,
Бо один золотар, ім'ям Димитрій, який робив срібні храми Артеміди і доставляв художникам чималий прибуток,
зібравши їх і ще інших подібних робітників, та й промовив: ви знаєте, що від цього ремесла заробіток ми маємо
тим часом ви бачите і чуєте, що не тільки в Ефесі, але мало не в усій Азії цей Павло збаламутив і відвернув чимале число людей, кажучи, що робляться руками нема богів рукотворних.
А це нам загрожує тим, що не тільки ремесло наше прийде в презирство, а й храм богині Артеміди нічого не означатиме, і іспровергнется велич тієї, що шанує її ціла Азія та цілий світ.
Вислухавши це, вони виповнилися люттю і почали кричати, говорячи: Артеміда ефеська велика!
І місто наповнилось заколотом. Схопивши Македонян Гая та Аристарха, супутників Павлових, вони однодушно до видовища.
Коли ж Павло хотів увійти в народ, учні не допустили його.
Також дехто з азійських начальників, що були йому приятелі, послали до нього й просили не показуватися на видовище.
Тим часом кричав, а інші інше, бо збори бурхливі були, і велика частина присутніх не знали, чого ради зібралися.
За пропозицією юдеїв, з народу був Олександр. Повівши рукою, Олександр хотів виправдатися перед народом.
Коли ж дізналися, що він юдей, то закричали всі в один голос, і годин зо дві гукали: Артеміда ефеська!
Охоронець же порядку, як писар міський заспокоїв народ, то промовив: Мужі Ефеського! то людина не знає, що місто Ефес то служитель великої богині Артеміди і Діопета?
Якщо ж цьому перечити не можна, то потрібно вам бути спокійними, і не робити необачно.
А ви ж привели цих людей, які ні святокрадці, ані вашої богині не зневажили.
Отож, як Дмитро та його ремісники мають справу на кого-небудь, то суди і є проконсули нехай скаржаться один на одного.
А якщо ви шукаєте чогось іншого, то це буде вирішено в законному зібранні.
Бо ось є небезпека - за сьогоднішній розрух оскаржити можуть, і немає жадної причини, якою могли б виправдати це зборище. Сказавши це, він розпустив збори.