А дехто, що з Юдеї, навчали братів: Якщо ви не обріжетеся за звичаєм Мойсеєвим, то спастися не можете.
Коли ж суперечка повстала й чимале змагання в Павла та в Варнави з ними, то постановили, щоб Павло та Варнава, та дехто ще інший із них, пішли в справі цій до апостолів й старших у Єрусалим.
Отже, послані від церкви, ішли через Фінікію та Самарію, розповідаючи про поганське навернення, і радість велику чинили всім браттям.
Коли ж в Єрусалим прибули вони, були прийняті Церквою, та апостолами, та про все те сповістили, що Бог створив з ними і як відчинив поганам двері віри.
[Зач. 36.] Але дехто з фарисейської партії повірили і говорили, що треба обрізати їх і заповідати щоб Закона Мойсеєвого берегли.
Зібрались апостоли й старші щоб розглянути справу оцю.
Після довгого міркуванні Петро, ​​вставши, сказав їм: Мужі брати, ви знаєте, що Бог днів вибрав з нас мене, щоб через мої уста погане чули слово благовістя, та й увірували
І Бог дав їм свідоцтво, давши їм Духа Святого, як і нам;
і не робив ніякої різниці між нами і ними, вірою очистивши серця їх.
Що ж ви нині випробовуєте Бога, бажаючи учням на шию покласти ярмо, якого не могли понести ні батьки наші, ні ми?
Але ми віримо, що благодаттю Господа Ісуса Христа спасемося, як і вони.
І вся громада замовкла, і слухали пильно Варнаву й Павла, що розповідали, які то знамена та чуда вчинив Бог через них між поганами.
Після ж того, як вони замовкли, почав Яків озвався й промовив: Мужі брати, Послухайте мене.
Симон ось розповів, як зглянувся Бог від початку язичників, щоб вибрати люд із поганів для Ймення Свого.
І з цим погоджуються слова пророків, як написано:
Потому вернуся і відбудую намет Давида занепалу, і те, що в ній зруйновано, відбудую, і наново поставлю її,
щоб шукали Господа інші та всі народи, що в них кликалося Моє Ймення, говорить Господь, Який чинить оце.
Господеві відвіку відомі всі вчинки Його.
Тому я, щоб не турбувати звертаються до Бога з язичників,
а написати їм, щоб вони утримувалися від опоганеного ідолами, від блуду, задушенини і крові, і щоб не робили іншим того, чого не хочуть собі.
Бо закон Мойсей давніх родів по всіх містах своїх проповідників має читається в синагогах щосуботи.
Тоді постановили апостоли й старші з цілою Церквою розсудили, обравши з-поміж себе мужів послати в Антіохію з Павлом та Варнавою: Юду, що зветься Варсавою, і Силу, мужів проводирів між братами,
написавши своїми руками оце: «Апостоли і старші брати до братів - знаходяться в Антіохії, Сирії та Кілікії: Вітаємо вас з поган.
Оскільки ми почули, що деякі, що вийшли від нас, збентежили вас своїми промовами і захитали вам душі, кажучи, що обрізувались і дотримуватися закону, чого ми їм не доручали,
то ми, зібравшись, одностайно щоб обраних мужів послати до вас із коханими нашими Варнавою та Павлом,
людьми тими, що душі свої віддали за Ім'я Господа нашого Ісуса Христа.
Отже ми Юду та Силу послали, що вияснять усно те саме.
Бо вгодно Святому Духові і нам не накладати на вас ніякого тягару, крім цього необхідного:
стримуватися від ідольських жертов та крови, і задушенини, і блуду, і не робити іншим того, чого собі не хочете. Дотримуючись, ви зробите добре. Будьте здорові ».
Посланці ж прийшли в Антіохію і, зібравши народ, доручили листа.
Вони ж, перечитавши, раділи з потішення.
Юда та Сила, самі бувши пророками, частим словом повчання братів і утверджували.
Пробувши там деякий час, вони їх відпустили з миром братами до апостолів.
Але Сила схотів лишитися там. (А Юда вернувся до Єрусалиму.)
[Зач. 37.] А Павло з Варнавою в Антіохії жили, навчаючи та благовістячи разом із іншими багатьома Слово Господнє.
А по декількох днях промовив Павло до Варнави: Ходімо знов, і відвідаємо братів наших по всіх містах, де ми провіщали Слово Господнє, як вони живуть.
Варнава хотів узяти з собою Івана, що званий був Марком.
Та Павло вважав за потрібне не брати від них в Памфілії і не йшов з ними на справу, на яке вони були послані.
І повстала незгода, і розлучились між собою; і Варнава, взявши Марка, відплив до Кіпру
А Павло вибрав Силу й пішов, бувши благодаті братами доручений Божої,
І проходив він Сирію та Кілікію, Церкви зміцнюючи.