В Іконії вони увійшли разом синагоги юдейської, і промовили так, що безліч юдеїв і греків.
Невірні ж юдеї підбурили та роздратували душі поган на братів.
Втім вони пробули тут досить часу, промовляючи мужньо про Господа, що свідоцтво давав слову благодаті Своєї, творив руками їх ознаки та чуда.
Тим часом в місті народ поділився, і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апостолів.
Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старшими, щоб зневажити їх та камінням побити,
вони, дізнавшись про це, [зач. 34.] пішли в лікаонських Листру і Дервію і в околиці їхні,
і там звіщали.
У Лістрі один чоловік, безвладний ногами, сидів, будучи хром від утроби матері своєї, і ніколи не ходив.
Він слухав, як Павло говорив, який пильно на нього і побачивши, що він має віру для отримання зцілення,
сказав гучним голосом: тобі кажу в ім'я Господа Ісуса Христа: стань на ноги свої!. А той скочив і почав ходити.
Народ же, побачивши, що Павло вчинив, піднесли свій голос, говорячи по-лікаонському: Боги людям, зійшли до нас.
І Варнаву вони звали Зевсом, а Гермесом Павла, бо він провід мав у слові.
А жрець Зевса, що святиня його перед містом, привівши до воріт бики та вінки, хотів разом з народом приносити жертву.
Але апостоли Варнава й Павло, коли про це почули, то роздерли одежі свої, та й кинулися між народ, кричачи:
мужі! що ви це робите? І ми - такі ж люде, благовіствуемо вам, щоб ви від оцих ось марнот навернутись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них,
За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежками своїми,
хоча і не переставав свідчити про Себе: подавав нам із неба дощі та врожайні часи, та наповнював їжею й радощами серця наші.
І, говорячи це, заледве спинили народ не приносити їм жертов додому. Тим часом, як вони, залишаючись там, вчили,
з Антіохії і Іконії прийшли деякі юдеї і, коли Апостоли сміливо проповідували, переконали народ відстати від них, кажучи: вони не говорять нічого справжнього, а все брешуть. І, порушивши народ, побили Павла камінням і витягли за місто, шануючи його померлим.
Коли ж учні зібралися біля нього, він встав і пішов в місто, [зач. 35.] а наступного дня він відбув із Варнавою в Дервію.
І, як звістили Євангелію тому містові, і учнів, вони повернулися в Лістру, Іконію,
душі учнів, просячи перебувати в вірі, та навчаючи, що через великі утиски треба нам входити у Боже Царство.
Рукоположив їм пресвітерів по Церквах, і помолилися з постом та й їх передали Господеві, в Якого ввірували.
Потім, пройшовши через Пісідію, прийшли в Памфілію,
і, звістивши слово Господнє в Пергії, вони в Атталію
а звідти відпливли в Антіохію, звідки були благодаті Божій віддані на діло, що його й закінчили.
А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері і віри поганам.
І перебували вони немалий час із учнями.