В Антіохії, в тамтешній церкві були ці пророки та вчителі: Варнава й Семен, званий Нігер, і Луцій Киринеянин, і Манаїл, зрощений з Іродом, та ще Савл.
Коли вони служили Господеві й постили, Дух Святий сказав: Відділіть Варнаву і Савла на діло, до якої покликав їх.
Тоді вони, піст і молитву і поклавши на них руки, відпустили їх.
Вони ж, послані бувши від Духа Святого, прийшли в Селевкію, а звідти відпливли до Кіпру
і були ж в Саламіні, проповідували слово Боже по синагогах юдейських; мали ж при собі й Івана.
Пройшовши весь острів до Пафа, знайшли вони деякого волхва, лжепророка юдеянина, йому на ім'я Варісус,
Він був при проконсулі Сергії Павлі, чоловіку розумним. Той закликав Варнаву та Савла, і прагнув послухати Божого.
А Елима волхв (бо ім'я його) противився їм, намагаючись відвернути проконсула від віри.
Але Савл, що й Павло він, переповнився Духом Святим і на нього споглянув,
сказав: Ой ти, повний всякого підступу і всякого зла, сину дияволів, вороже всякої правди! Чи не перестанеш ти плутати простих Господніх доріг?
І тепер ось на тебе Господня рука, ти станеш сліпий і не побачиш сонця до часу. І миттю обняв того морок та темрява, і став він туди і сюди, шукав вожатого.
Тоді проконсул, побачив, що сталося, увірував, і дивувався науці Господній.
[Зач. 32.] відпливли Пафа, Павло й ті при ньому прибутку в Пергії, Памфілії. А Іван, відлучившись від них, повернувся до Єрусалиму.
Вони ж, пішовши з Пергії, прибули в Антіохію Пісідійській і, увійшовши в синагогу в день суботній, сіли.
Після читання закону і пророків, старші синагоги послали до них: Мужі брати! якщо у вас є слово потіхи для люду, говорите.
Павло встав, і давши знак рукою, сказав: Послухайте, мужі ізраїльтяни і всі богобоязливі! послухайте.
Бог цих Ізраїлевих людей вибрав Собі отців наших, і підвищив народ, як він перебував у єгипетськім краї, і рукою потужною вивів їх із нього,
і літ із сорок Він їх годував у пустелі.
І, винищивши сім народів в землі ханаанській, поділив посіли їхній край.
І після цього, близько чотирьохсот п'ятдесяти років, давав їм суддів до пророка Самуїла.
А потім забажали царя, і Бог дав їм Саула, сина Кішевим, мужа з Веніяминового. Так минуло років сорок.
А його, поставив їм царем Давида, про якого й сказав, засвідчуючи: Знайшов Я чоловіка за серцем Своїм, Давида, сина Єссея, який всю волю Мою він.
З його насіння підняв Бог за обітницею, як спасіння Ізраїлеві Ісуса.
Перед самим приходом Його Іоанн проповідував хрещення покаяння всьому народові ізраїльському.
[Зач. 33.] А коли свою путь Іван виконав, то говорив: за кого ви мене вважаєте Я не Той А ось іде за мною, що Йому я негідний розв'язати ремінця на ногах.
Мужі брати, сини роду Авраамового, і всі богобоязливі між вами! Для вас було послане слово спасіння цього.
Бо мешканці Єрусалиму та їхня старшина не впізнавши Його і засудивши, а пророчі слова які щосуботи читаються вони,
і, не знайшовши в Ньому жодної провини, вартої смерти, просили Пилата вбити Його.
Коли ж усе виповнилось написане про Нього, то, знявши з дерева, положили у гробі.
Але Бог воскресив Його з мертвих.
Він з'являвся багато днів тим, що були поприходили з Ним із Галілеї до Єрусалиму, і що тепер вони свідки Його перед народом.
І ми благовістимо вам ту обітницю, дана була нашим отцям, Бог виконав нам, дітям їх, воскресивши Ісуса,
як написано в другім псалмі написано: Ти Син Мій: Я нині породив Тебе.
А що воскресив Його з мертвих, так що Він не вернувся в зотління, те так заповів: Я дам вам ті милості, що обіцяні вірно Давиду.
Тому і в іншому місці каже: Не даси Ти Своєму Святому побачити тління.
Давид, що часу свого послужив волі Божій, спочив і приклався до батьків своїх, і тління побачив
Але Той, що Бог воскресив Його з мертвих, тління не побачив.
Отже, нехай буде відомо вам, мужі-браття, що через Него вам прощення гріхів;
і в усьому, в чому ви не могли виправдатись Законом Мойсеєвим, через Нього виправдується кожен віруючий.
Отож, стережіться, щоб на вас не прийшло сказане у пророків:
дивіться, погордющі, і дивуйтеся та пощезайте, бо Я діло роблю за днів ваших, те діло, що йому не повірите ви, якби хто розповів вам.
При виході їх з прошено до них говорили ті самі слова суботу.
Коли розійшлась синагога, то багато з юдеїв та чтителем Бога, звернені з язичників, пішли за Павлом та Варнавою, а вони промовляли до них і намовляли їх перебувати в благодаті Божій.
У наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого Слова.
Як юдеї ж побачили натовп, то наповнились заздрощів, і стали перечити і зневажають, чинили опір тому, що говорив Павло.
Тоді Павло та Варнава мужньо промовили: До вас перших потрібно було говорить Слово Боже, але як ви відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось, ми звертаємося до поган.
Бо так заповів нам Господь: Я світлом поставив Тебе для поган, щоб спасінням Ти був аж до краю землі.
Погани, почувши таке, раділи та Слово Господнє, і збільровали все, що були в життя вічне.
І слово Господнє по цілій країні.
Юдеї ж підбили побожних впливових жінок та значніших у місті, і зняли переслідування на Павла та Варнаву і вигнали їх із своєї землі.
Вони ж, обтрусивши на них порох із ніг своїх, пішли в Іконію.
А учні виконувалися радості і Духа Святого.