[Зач. 1.] Першу книгу я був написав, о Теофіле, про все, що Ісус робив і навчав,
до того дня, коли Він вознісся, давши Святим Духом накази апостолам, що їх вибрав,
яким і явив Себе живим після муки своєї у многих вірними доказами, протягом сорока днів являючись їм і говорячи про царство Боже.
І, зібравши їх, Він звелів, щоб вони не відходили з Єрусалиму, а чекали обітниці Отця, про що ви чули від Мене,
Бо Іван хрестив водою, а ви, через кілька днів після цього, будете хрещені Духом Святим.
А вони, зійшовшись, питали Його й говорили: Чи не часу, Господи, поставиш Ти царство Ізраїлеві?
Він же сказав їм: То не ваша справа знати час і пору, що Отець поклав у владі Своїй
Та ви приймете силу, коли зійде на вас Дух Святий; і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі.
Сказавши це, Він угору возноситись став, а хмара забрала Його з виду їх.
І коли вони дивилися на небо, як Він віддалявся, то два мужі у білій одежі
і сказали: Галілейські мужі що ви стоїте, дивлячись на небо? Той Ісус, що вознісся на небо від вас, прийде так само, як ви бачили Його висхідним на небо.
[Зач. 2.] Тоді вони повернулись до Єрусалиму з гори, що Оливною зветься, що поблизу Єрусалиму, на віддаль дороги суботнього.
І, прийшовши, увійшли вони в горницю, де й перебували: Петро та Яків, Іван та Андрій, Пилип та Фома, Варфоломій та Матвій, Яків Алфеїв та Симон Зилот, та Юда, брат Якова.
Вони всі однодушно були в молитві, із жінками, і з Марією, матір'ю Ісуса, і з братами Його.
І в ті дні Петро став посеред братів, сказав
(Було поіменно до ста двадцяти): Мужі брати, Належало збутись того, що в Писанні передрік Дух Святий устами Давида про Юду, тих, хто Ісуса
він був зарахований з нами, і жереб служіння оцього прийняв
але придбав землю неправедною мздою, і коли впавши, розсілися нутро його, і все нутро його;
І стало відоме всім жителям Єрусалиму, так що земля та на вітчизняному їх говіркою названа Акелдама, тобто земля крові.
У книзі Псалмів: Нехай пусткою стане мешкання його, і нехай не буде пожильця в нім також: А служіння його забере нехай інший.
Отже треба, щоб один з тих, які перебували з нами в усі час, коли перебував і звертався з нами Господь Ісус,
починаючи від хрищення Іванового аж до дня, коли Він вознісся від нас, щоб той разом із нами був свідком Його воскресення.
І поставили двох: Йосипа, що Варсавою, який прозваний Юст, і Маттія
і помолилися і сказали: Ти, Господи, знавче всіх, покажи з двох одного, котрого Ти вибрав
щоб він зайняв місце тієї служби й апостольства, від якого відпав Юда, щоб іти в своє місце.
І кинули про них жереб, і випав жереб Матвій, і він зарахований був до одинадцятьох апостолів.