Молитвослів'я на поминальній трапезі

Якщо на поминальній трапезі присутній ієрей, то спочатку відбувається звичайна заупокійна літія, після якої співається Отче наш... і слід благословення трапези.

Якщо ж в числі присутніх немає ієрея, то після трьох звичайних поклонів

За молитвами святих отців наших, Господи Ісусе Христе, Боже наш, помилуй нас. Амінь.

Святий Боже, Святий міцний, Святий Безсмертний, помилуй нас.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу, нині і завжди, і на віки віків. Амінь. Пресвята Трійця, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; владика, прости беззаконня наші; Святий, відвідай і зціли немочі наші, імені Твого заради.

Господи, помилуй (тричі).

Слава, і нині. Амінь.

Отче наш, сущий на небесах! Нехай святиться Ім'я Твоє, нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя і на землі, як на небі. Хліб наш насущний дай нам цього дня; і прости нам борги наші, як і ми прощаємо боржникам нашим; і не введи нас в спокусу, але визволи нас від лукавого.

Зі духами праведних померли душу раба Твого( раби твоєї), Спаситель, упокій, зберігаючи її в блаженному житті, тієї, що у тебе, чоловіколюбець.

У місці спочинку твоєму, Господи, де всі святі Твої знаходять спокій, упокій і душу раба Твого (раби твоєї), бо Ти один – чоловіколюбець.

Ти-Бог наш, що зійшов у пекло і муки в'язнів припинив, Сам і душу раба Твого (раби твоєї) упокій

Єдина чиста і непорочна Діва, Бога в утробі носила невимовно, клопотай про порятунок душі раба Твого (раби твоєї).

Потім тричі вимовляється ця молитва з 15 поклонами: Пом'яни, Господи, душу покійного раба Твого (покійної раби твоєї) ім'я (уклін). Еліка в Житії сем яко людина згріши, Ти ж, яко чоловіколюбець Бог, помилуй( уклін), і вічні муки визволи (уклін), і Небесного Царства причасником (причетницею) учини (уклін), і душам нашим корисне сотвори (уклін).

Після цього співається або читається в якості передобідньої молитви Отче наш, за нею слід закликання Божого благословення на трапезу по чину для мирян.

Бачачи мене безгласним і бездиханним перед вами лежачим (безгласну і бездиханну перед вами лежить), заплачте (все) про мене: брати і друзі, рідні та знайомі: адже вчорашній день я розмовляв з вами, і раптово наздогнав мене страшний час смерті. Але прийдіть, всі люблять мене, і цілуйте мене останнім цілуванням: адже не буду вже з вами ходити, або співбесіду надалі. Бо до судді Я відходжу, де немає лицемірства: адже раб і владика там разом чекають, цар і воїн, багатий і бідний в рівній гідності: бо кожен від своїх справ або прославиться, або посоромиться. Але прошу всіх і молю невпинно про мене молитися Христу Богу, щоб не був я зведений (не була я зведена) за гріхами моїми на місце муки, але нехай помістить Він мене туди, де світло життя.

Якщо ж поминання відбувається в інших випадках, крім перерахованих, співається стихира, глас 8-й:

Плачу і ридаю, коли собі уявлю смерть і побачу в гробницях лежить за образом Божим створену нашу красу потворною, безславною, що не має вигляду. О диво! Що це за таїнство, що відбулося над нами? Як ми були віддані тлінню? Як поєднувалися зі смертю? Воістину велінням Бога, як написано, що подає преставився упокій.

Потім ієрей: у блаженному успінні рабу Божу (Рабі Божій) ім'я, преставльшемуся (преставльшейся) вічна пам'ять.

У блаженному успінні вічний спокій подай, Господи, покійному рабу твоєму (покійної Рабі Твоєї), і створи йому (або їй) вічну пам'ять!)

За відсутності ієрея старший з мирян: Рабу Божу (Рабі Божій) преставльшемуся (преставльшейся) вічна пам'ять.

Все: вічна пам'ять (тричі).

П'ють заупокійну чашу і куштують останнє блюдо. Трапеза закінчується звичайним подякою.