[Зач. 17.] Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверіядського.
А за Ним ішла безліч народу, бо бачили чуда Його, що чинив над хворими.
Ісус же на гору і там сидів з учнями Своїми.
Наближалася ж Пасха, свято юдейське.
[Зач. 18.] Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка безліч народу до Нього йде, говорить Пилипові: Де ми купимо хліба, щоб їх нагодувати?
Він же це говорив, його випробовуючи, бо Сам знав, що хотів зробити.
Пилип Йому відповідь дав: за двісті динаріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай трохи дістав.
Один з учнів Його, Андрій, брат Симона Петра, говорить Йому:
тут хлопчина один п'ять ячмінних хлібів і дві рибі, але що то на безліч?
Ісус сказав: Скажіть людям сідати. А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п'ять тисяч.
Ісус узяв хліб і, подяку вчинивши, роздав тим учням, а учні тим, що сиділи, так само й риби, скільки хотіли вони.
І, як наїлись, то сказав до своїх учнів: зберіть залишилися шматки, щоб нічого не пропало.
І зібрали, і наповнили дванадцять кошів кусками від п'яти ячмінних хлібів, що залишилися в тих, які їли.
[Зач. 19.] Тоді люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: Це Той справді Пророк, що має прийти у світ.
Ісус же, дізнавшись, що хочуть прийти та забрати Його, щоб настановити царем, знов на гору один.
Коли ж настав вечір, то учні Його зійшли до моря
і, сівши до човна, на другий бік моря, до Капернауму. І темрява, а Ісус не приходив до них.
Дув сильний вітер, і море хвилювалося.
Пропливши близько двадцяти п'яти чи тридцяти стадій, вони побачили Ісуса, що йде по морю, і до човна, і злякалися.
А Ісус відповів їм: Це Я, Не бійтеся.
І хотіли вони взяти до човна Його; та човен зараз пристав до землі, до якої пливли.
На другий день народ, що на тім боці моря, бачив, що там, крім одного човна, до якої увійшли учні Його, не було, і що Ісус не входив в човен з учнями Своїми, а відпливли самі учні Його.
А тим часом із Тіверіади човни інші близько до того місця, де їли хліб, як Господь учинив.
Отже, коли народ побачив, що тут немає Ісуса та учнів Його, то в човни посідали самі й прибули до Капернауму, шукаючи Ісуса.
І, знайшовши Його по той бік моря, сказали Йому: Учителю! Коли Ти прибув сюди?
Ісус сказав їм у відповідь: істинно, істинно кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що бачили чудеса, але тому, що їли хліб і наситилися.
[Зач. 20.] Пильнуйте не про поживу, що гине, але про поживу, зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Людський, бо відзначив Його Отець ствердив, Бог.
Сказали ж до Нього: що нам робити, щоб творити діла Божі?
Ісус сказав їм у відповідь: Оце діло Боже, щоб ви вірували в Того, Кого Він послав.
На це сказали Йому: Яке ж знамено Ти чиниш, щоб побачили ми й поняли Тобі віри? що ти робиш?
Наші отці їли манну в пустині, як написано: Хліб із неба їм дав на поживу.
Ісус же сказав їм: Поправді, поправді кажу вам: Не Мойсей дав вам хліб з неба, а Отець Мій дає вам хліб правдивий із неба.
Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові.
На це сказали Йому: Господи! подавай хліба такого нам завжди.
Ісус же сказав їм:

[зач. 21.] Я хліб життя хто приходить до мене, не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, ніколи не прагнутиме.
Але Я сказав вам, що ви й бачили, та не віруєте.
Все, що дає Мені Отець, до мене прийде; а хто приходить до мене, не вижену геть,
бо Я зійшов з небес не для того, щоб творити волю Мою, але волю Того, Хто послав Мене.
Воля ж, Хто послав Мене, щоб з усього того, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскресив те останнього дня.
[Зач. 22.] воля Мого Отця, щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, і Я воскрешу його в останній день.
Розгнівали на Нього юдеї, що Він сказав: Я той хліб, що з небес.
І говорили: Він не Ісус, син Йосипів, що батька та матір Його ми знаємо? Як же Він каже: Я з неба зійшов?
Ісус сказав їм у відповідь: Не нарікайте між собою.
Ніхто не може прийти до Мене, не притягне його Отець, що послав Мене; і Я воскрешу його в останній день.
У Пророків написано: І всі будуть від Бога навчені. Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене.
Це не те, щоб хто бачив Отця, крім Того, Хто походить від Бога; Він бачив Отця.
Істинно, істинно кажу вам: Хто вірує в Мене, життя вічне.

[Зач. 23.] Я хліб життя.
Батьки ваші їли манну в пустелі і померли;
хліб, Який сходить із небес, такий, хто Його не помре.
Я хліб живий, що з неба зійшов Хто їсть хліб їстиме, житиме повіки; хліб же, який Я дам, є Плоть Моя, яку Я віддам за життя світу.
А юдеї стали сперечатися між собою, кажучи: як Він може дати нам тіла спожити?
Ісус же сказав їм: Поправді, поправді кажу вам: якщо не будете тіла Сина Людського і пити Крові Його, то не будете мати в собі життя.
Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне, і Я воскрешу його в останній день.
Бо тіло Моє то правдиво пожива, Моя ж кров то правдиво пиття.
[Зач. 24.] Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебуває, і Я в ньому.
Як Живий Отець послав Мене, і Я живу Отцем, так і той, хто Мене житиме Мною.
То є хліб, що з неба зійшов. Не так, як батьки ваші їли манну й померли, хто цей хліб споживає, той жити буде повік.
Він це говорив в синагозі, навчаючи в Капернаумі.
Багато хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: Жорстока це мова! Хто слухати?
Але Ісус, Сам у Собі знавши, що учні Його на те ремствують, промовив до них: Чи оце вас спокушує?
Що ж, як побачите Людського Сина, що сходить туди, де перше Він був?
Дух животворить; тіло ж не помагає нічого. Слова, які говорю Я говорив вам, то дух і життя.
Але є дехто з вас, хто не вірує. Бо Ісус знав спочатку, хто не вірує, і хто видасть Його.
І сказав: для того-то й говорив вам, що ніхто не може прийти до Мене, якщо щось не буде дано йому від Отця Мого.
З цього часу багато хто з учнів Його, від Нього і вже не ходили з Ним.
Тоді Ісус сказав Дванадцятьом: Чи не хочете й ви відійти?
Відповів Йому Симон Петро: Господи! До кого ми підемо? Ти маєш слова життя вічного
Ми ж увірували та пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого.
Ісус відповів їм: Чи не Дванадцятьох Я вас вибрав? Та один із вас диявол.
Говорив же про Юду, сина Симонового, Іскаріота, бо цей мав Його видати, хоч він був один із Дванадцятьох.